Олімпіада 2010 у Ванкувері

Приблизно тиджень тому закінчилася Олімпіада 2010. Для мене почалася вона з того, що ми з дружиною пропустили прямий ефір її відкриття. Хоча й хотіли його подивитися. Та і саму Олімпіаду подивитися не вийшло через роботу.
Очевидно, наші українські спортсмени перейняли "наш градус". Як можна було не отримати жодної медалі? Навіщо ж тоді так долеко їхати? Аж до Канади. Поїхали б кудись в П'ятихатки чи Халеп'я.
І чомусь мені згадалася Зубрилова. Бувша надія України на золото з біатлону. Згадалося те, що у 2002 році вона змінила громадянство з українського на білоруське, і почала представляти Білорусію на всіх чемпіонатах. Є таке слово "запроданец" чи, в даному випадку, "запроданка". Так, я вважаю її запроданкою. Але продатися її змусило керівництво не тільки білоруське, але й українське. Бо білоруси запропонували їй вигідніші умови, а ми не змогли їх перекрити. Сама Зубрілова, ніби, казала, що в Білорусії їй будуть забезпечувати сніг протягом всього року. От вона і перейшла туди, де є змога тренуватися - вона ж спортсменка.
Можливо, ця чи подібні ситуації ще багато років будуть заважати нашим займати призові місця. Тут мають думати високопосадовці і самі спортсмени. Забезпечте спортсменів тренувальними базами, шановні керівники держави. А ви, спортсмени, не продавайтеся, навіть якщо за власну державу доведеться їхати не на лижах, а на дошках, вирваних з паркану.